Відомо - добрим людям в Рай,
Лихим й злочинцям в пеклі бути.
Регламент є такий старий,
Нікому свого не минути.
Убивця, злодій і крадій,
Він все життя не бачив "волі",
Від цього сильно не страждав,
Бо не бажав другої долі.
Одного разу, десь - не дівся,
Сконав, й на небо він вознісся.
Іде - для пекла гарний край,
Аж раптом, дивно, це ж є Рай.
Птахи там райськії літають,
І квіти дивнії палають.
А там он яблуня, що Єва,
Зірвала плід із того древа.
Тут він радіти заходився,
Що він не в пеклі опинився.
Шкодує, мало він грішив,
Хоча не довго і прожив.
Аж раптом вийшли із за рогу,
Чорти два на отуж дорогу.
Та і давай його дубасить,
Кийками без жАлю лупасить.
А він кричить, волає, плаче,
Послухайте, в раю я наче.
Та чорт взяв в лапи молоток,
Смоли гарячої ковток...
Та й тим ще більш насолодишся,
Що ти не в пеклі опинився.
Бо бачиш, в пеклі мість немає,
Нечистий - орендує в Раї.
Отож, що заслужив, те й маєш,
І Рай за пекло ти сприймаєш.
В. Небайдужий.
Листопад 2026 року.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072083
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.11.2026
автор: Небайдужий