Вірш Лаури Софії Темпл (Рядки, звернені до мого власного серця...)
------------------------
Poem by Laura Sophia Temple
* * *
Lines Addressed to My Own Heart
Слова, звернені до мого власного серця...
***
Чому ти таке спокійне..?
Чи закінчилася твоя метушня..?
Чи радість в тобі розквітає,
а горе не роздирає більше
твої почуття..?
Чи лагідна ніжність забула грати,
а чи пристрасть перестала
насаджувати
своє шалене панування,
щоби не карати..?
Чи тремтячі Сумніви,
що це ідеальне горе мають,
Більше тіні
на мій хворий розум
не кидають..?
Чи Сирена-Надія перестала
свої пагони плести,
А ткацький верстат Фантазії —
свої витончені бачення
знову вести..?
Так, усе тихо —
тихо, як сон смерті,
Або, як застояне озеро,
Що не відчуває подиху Зефіра,
Над якого темною гладдю
не котиться жодна хвиля,
Чиї самотні береги ніколи
не ловлять посмішку
Неба життя.
Зникли райдужні мрії,
що їх плела Уява —
Загасла й зчаділа
лампа кохання...
Надія,
справді, перестала
плести свої коси,
Бо зникло кожне бажання,
що колись були намистами,
Як роси...
Сумнів більше не може
пробудити
таємного зітхання,
Давно він перетворився
на сумну непевність
споглядання...
Та я вільна,
як розгульний вітер —
свобідна,
Що, блукаючи лісовою долиною,
безцільно —
Виливає до гірської хвилі
свою дику музику,
Яка занурюється
в найглибшу Океана
Печеру — повільно...
Погляньте,
як тремтить той бідолаха,
Чий шалений погляд марно благав
про ласкаві промені Сонця,
чиє виснажене тіло,
Що стрімко опускається до могили —
Задихається серед жахів підземелля
темряви;
Погляньте,
як сяють його очі,
Коли настає світанок його волі..!
Подивіться,
як він вітає цю посмішку
Свободи —
Свободи долі..,
А я, на жаль,
коли є вільна
і нічим не обмежена,
Гірко розмірковую
і проклинаю свою Свободу життя...
О, барвисті відтінки,
Що розливалися
по ранковому небу
Недосжності..!
Ви й досі яскраво сяєте
в очах Пам’яті.
Вона й досі затримується на кожній зворушливій красі,
Й досі зупиняється
та оплакує те,
чого час ніколи не поверне
у тьмі
І... відвертається від сцен,
де Радість розливає свій блиск днини,
Щоби свій погляд кинути,
що тягнуться в далечінь —
На зниклі години...
Марний цей погляд,
і безплідні зітхання —
Кожна примара швидко втікає
з цих зневажених обіймів
бажання;
Це наче аромат
якоїсь далекої долини,
Що,
слабко піднімаючись —
на вечірньому вітрі оливами,
Говорить, до болісних почуттів,
про далекі квіти,
І усміхнену зелень,
омиту літніми зливами;
Про хвилясті ліси
й небо
яскравішого блакитного кольору
тьми,
Про позолочені сонцем пагорби,
яких око не побачить —
ніколи..,
Або,
як цнотлива й срібляста нічна лампа,
Яка, хоч і світить —
не дарує лагідного тепла...
Що прив’язує мене
до цього світу,
і.., що ж тоді залишається,
Коли,
з вершини Радості —
моя душа скинута..?
Скажи, що залишається,
щоби мене з відчаю
вирвати...
Що..?
крім огиди та миттєвостей,
потемнілих від турбот суєти..?
Так..!
Так, всього одна нитка —
Все ще зігріває моє
паралізоване серце,
І стримує мою душу
від польоту до спокою,
як неживе...
Все ще навколо цієї сцени
любов плете свої чари,
Бо в цій безплідній пустці мешкає
Мій коханий супутник —
дорога мені людина..!
Сонце, що осяює мій день —
Єдина,
що згладжує мій тернистий шлях пут —
квітка...
Життя все ще має свою чарівність
І я не розірву його сьогодні,
Як небуття.
Я затримаюся
заради мого Чоловіка,
Матері,
Друга,
Кохання,
Життя...
_____________________________________
09.04.2025-09.11.2026; Paris (Aurora) ================================
(!!!)
Переклад вірша поетеси Laura Sophia Temple українською мовою здійснив Катинський Орест з оригіналу поезії автора, як «Рядки, звернені до мого власного серця...»
https://eng-poetry.ru/english/Poem.php?PoemId=24240
Poem by Laura Sophia Temple "Lines Addressed to My Own Heart..."
———————–———————————–—
(Автор — Мої переклади поезії з різних джерел та мов світу…)
================
(!!!)
Головне про поетесу Лора Софія Темпл :::
https://en.wikipedia.org/wiki/Laura_Sophia_Temple
Тут читати більше...
https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1067831
Poem by Laura Sophia Temple
================================
Автор :::
Катинський Орест
https://www.stihi.in.ua/ua/avtor.php?author=55043&poem=528051
(Katynskyy Orest)
================================
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072028
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.11.2026
автор: Paris