Я білим птахом підіймаюсь в небо
По зорях шукаю рідний шматочок землі.
Крізь тисяч доріг лечу я до тебе,
Де вечеря пахне у садочку на столі.
На березі Дністра верба, старий ліс
Тут видно, як на долоні - гори Карпати .
Тут родивсь ,охрестився, малим я ріс,
Тут вчили батьки рано сонце зустрічати.
О село , ти - вільного птаха крило
Тут моя рідня, мої друзі ,і знайомі.
Тут моє дитинство мов в раю цвіло -
Стрічав світанок, і перший сонечка промінь.
О , Чайковичі - рання зоре золота!
Тут в дубовій колисці мати колисала.
Вела в квітучі поля , стиглі жита,
Ночами рушник щастя - долі вишивала.
О ,де б я не був, у якому краю -
Серед ночі я стежку до хати віднайду.
Там душа цвіте ,як яблунь цвіт в маю
І частує з ласкавих рук , як мати в саду.
Під вікном мами мальви - ружі цвітуть
Чорнобривці, паничі, пишна рута - мята.
Лелеки у гнізді щастя роздають
І до ясних зір злітає душа крилата.
О село , ти - моя печаль, розрада,
А перший білий сніг наче ранній цвіт весни.
Літо у п'янких травах , зорепади -
Золота осінь...і казкові зимові сни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1072010
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.11.2026
автор: Чайківчанка