Плоть злилася із плоттю.
Екстаз незайманості тіл...
Екстаз між часом і свободою...
Екстаз у всьому - це світло сили...
О, муки неземного блаженства...
У стогонах і криках мойого народу...
Ми всі спустилися на грішну землю,
Дарувати одне одному насолоду...
Ми не будемо когось визволяти...
Ідучи стерильними стежками Ельди...
Ми йдемо слідом червоного місяця...
Слідом владики темного задоволення...
Нехай сьогодні ми собі все дозволимо,
Бо завтра може і не настати,
Але не факт, що не ми остаточно вирішимо
Чи всесвіту цьому ще існувати...
Ми маємо силу - червону матерію,
Що продукуємо з пітьми хаосу і свого задоволення,
Фільтруємо в мерзотах Варпу,
Космодесантників вірою закаляємо
І робимо в'язкою від крові тиранідів
На грибах з тіл орків настоюючи...
А потім танцюючи нескінечні оргії
У божевіллі наркотичного вакууму ми вмираємо
Зцілюємось - знову похмілля, секс, крики, насолода екстаз чорних янголів...
І технологія, яку сотворили темні механікуси, дає нам силу нищити матерію і антиматерію...
Бузумство ночі в наших очах,
Хіть і поклик в наших венах...
Сила майбутнього в чорних синах...
Сила всесвіту в наших руках...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071999
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.11.2026
автор: DarkLordV