Пам’ять містить стільки зла –
Зла без ліку й міри.
Ще й брехливою була,
Тож нема їй віри.
Може, вигадка – міста
І сади весняні,
Є лиш вічна мерзлота
Й сіль у океані.
Може, світ – сніги; в снігах –
Зоряна дорога…
Може, світ – лише тайга
В розумінні Бога.
__________________________
Память скрыла столько зла –
Без числа и меры.
Всю-то жизнь лгала, лгала,
Нет ей больше веры.
Может, нет ни городов,
Ни садов зелёных,
А жива лишь сила льдов
Да морей солёных.
Может, мир – снега, снега,
Звёздная дорога.
Может, мир – одна тайга
В пониманье Бога.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071986
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.11.2026
автор: Світлана Себастіані