Не з мене почалось, не шліть мені прокльони.
Плоджу царів не я. Не я пишу закони.
І шию, що ярма носити не бажала,
Не я, не я, не я петлею прикрашала!
То винахід не мій, і я не винувата
В сакральності тюрми, в зажерливості ката.
А все ж на Суд [i]мене[/i] підіймуть із могили –
За всіх. За всіх, кого знедолили й убили.
___________________________________________
Всё было до меня, и я не отвечаю.
Законов не пишу. На царство не венчаю.
Придумала не я, придумали другие,
Что хороша петля на непокорной вые.
Придумала не я, и я не виновата,
Что вечно не сыта утроба каземата.
Но кажется: с меня должны спросить сурово
За убиенных всех. За всех лишенных крова.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071985
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.11.2026
автор: Світлана Себастіані