[i]Олександр Васильович Медведчук
(25 червня 1990 р.н. - 27.01.2023 р.).
Старший солдат гранатометного відділення 2-ої роти
спеціального призначення військової частини А-4025.
Смерть настала внаслідок гострого інфаркту.
Помер Олександр Васильович 27 січня 2023 року.
[/i]
[b] Слова подяки [b][/b][/b]
В скорботний час ми всі зібрались
Віддати шану земляку
Та слова вдячності сказати
Герою – Саші Медведчуку.
Він є Герой! Пройшов крізь пекло
Й митарства страшної війни,
Де на шляху орда все стерла,
Де міст і сіл вже не знайти,
Де так сміливо і відважно
Бійці боронять рідний край,
І на війні їм вже не страшно –
Лиш тільки зброю підганяй.
За нашу правду і свободу,
За незалежний вільний шлях
Для українського народу
Ці хлопці б’ються у боях.
Проте кістлява із косою
В боях збирає свій врожай –
Життя бійців бере з собою
Й відносить в небо аж до хмар.
Поклавши все життя на плаху
Цієї страшної війни,
Наш Медведчук пішов без страху
В Небесне Військо, де вони
Щитом постали і стіною,
Непробивною для орди,
І всіх закрили нас собою –
Небесні Ангели-Сини!
Сьогодні в цім священнім місці
В нас хлопців – цілий легіон!
Для вас, бійці, наші армійці,
Наш доземний усім уклін!
Подяка вам, від всіх пошана,
Ви в нашій пам’яті завжди.
Вас пам’ятає Україна,
Бо Ви її усі – сини!
Хочу згадати поіменно наших захисників –земляків, наших Героїв, які віддали своє життя за Україну, на нас всіх з вами.
Це наші воїни:
Ящук Павло Володимирович,
Коренівський Сергій Петрович,
Малянівський Василь Іванович,
Кушніров Павло Анатолійович,
Медведчук Олександр Васильович,
Базилівський Сергій Олександрович,
Базилівський Олександр Станіславович,
Лєсняк Олександрович Олегович ( 18.10.1999 р.н – 08.12.2023 р.)
Доземний Вам уклін за те, що ви не пожаліли свого життя за майбутнє наших дітей і нашої країни, за наш мирний і спокійний сон в теплих оселях, за те, що ми маємо змогу жити, працювати, навчатись і відпочивати.
Вічна Вам пам'ять! Вічна вам шана! Мир і спокій вашим душам!
***********************************
[b]Попередні вірші:
Втратили бійця [/b]
Страшна війна – кругом лиш горе,
Земля в руїнах, у вогні.
Вже море сліз і ріки крові.
У горі линуть дні сумні.
Цей час - як день, як та хвилина...
Волає горе у кутку.
Війна забрала в мами сина,
Зоставила сльозу гірку.
Вона забрала й чоловіка,
Дитя без батька залишила...
Тепер чекати вже нізвідки..
Дай, Боже, їм терпіння й сил!
Хоча його й похоронили,
Але не віриться очам,
Що він не буде більше з ними,
Що він тепер - на небесах.
А на землі лише могила,
Над нею прапор угорі,
Тріпоче вітер ним щосили...
Міняють ночі дні сумні.
***********************************
[b]Немає Саші[/b]
Війна смертельною косою
Зриває наш найкращий цвіт
І туга гіркою сльозою
Вмиває землю стільки літ.
Встеляє кров'ю молодою,
Якою скроплені поля.
Синів, що знищені ордою,
Приймає матінка-земля.
Все більше множаться могили,
Над ними жовто-синій стяг.
І чути стогін: Сину! Сину…
До ночі зранку скрізь щодня.
Немає й Саші вже три роки,
Але, здається, один день.
Ще досі чути його кроки,
Мигне деінде його тінь.
Гарячим болем стисне в грудях
У мами серце, як вогнем,
Слова зірвуться:- Люди.. люди…
Та й стихне стогін.. лише – щем.
***************************************
[b]Боєць [/b]
Тут вітер холодний лиш стяг розвіває,
Могила, ще свіжа, в зажурі стоїть.
І мати зчорніла за сином ридає.
Для неї життя зупинилося вмить.
До рук узяв зброю за щастя й свободу,
Щоб діти в майбутньому краще жили,
Від ворога землю звільнить для народу.
Тож будні солдата важкими були.
Між хлопцями так на війні повелося:
Своїм побратимам ти завжди - як брат,
Жахіття і біль їм пройти довелося,
І ворога гнали – ні кроку назад.
В запеклих боях час летів дуже швидко,
Війна для солдата лиш горе несла.
Життєва струна натягнулась, мов нитка,
І доля в цей час невблаганна була.
Поранення... Далі - військові шпиталі,
Контузія також давалась взнаки,
А ще операція, муки... Подалі
Він вперто відгонив тривожні думки.
Як міг, за життя своє мужньо боровся,
В життєвім двобої не бачив вини.
І серце бійця молодого здалося -
Смерть сина забрала назавжди з війни.
Зима затужила і вітер ридає,
Та стяг жовто-блакитний тріпоче вгорі,
А тут, у могилі, боєць спочиває,
Лиш в снах він до мами прийде уночі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071978
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.11.2026
автор: Ольга Калина