Скільки зим насніжило без Вас!
Чи то з наших весен квіт лапатий?
Сиве листя білить листопади,
Дисонанс: роки, що вихрить час, —
Вата...
Паморозь знебарвила вікно:
Скільки зим насніжило — не видно,
Чи лишився на доріжці слід наш?
Не згадаю голос Ваш давно
Рідний.
Заплело терниннями імли,
Загустило мороки безкраї.
Скільки зим насніжило... не знаю,
От би ми прокинутись змогли
В маї.
Літепло барвисте там, любов,
Міражем незгасний, мрійний острів.
Вочевидь — роки й питання гострі:
Скільки зим насніжить ще обом
Вроздріб?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071977
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.11.2026
автор: Білоозерянська Чайка