Знаєш, навіть плачуть королі
Перед образом в храмі любові.
Самотність розпускає жалі !-
Хоче, як дитина ласк у слові.
Ти наче дощ, що прийшов із гріз,
Згораєш у запаленій свічі .
болить душа, ти не стримуй сліз...
Не бійсь, і поплач у тиші вночі.
А буває всяке у житті -
Від щастя ,як дика лань не втікай.
Живи, плекай мрії в почутті.
Поки твій час , рідну душу шукай.
А щастя, як птах в наших руках
Йдемо у світи крізь тисяч доріг.
А любов мчить на семи вітрах
Не боїться зим ,як падає сніг.
Бережи своє щастя, любов,
Щоб не розбити її, як кришталь.
В почуттях розквітай , як сад знов -
Лети окрилений у синю даль.
Без почуттів нема кохання
Без сонця весни не цвіте бузок.
Цілуй , як вперше ,і востаннє
І пий любов ,як водицю ковток.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071962
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.11.2026
автор: Чайківчанка