На білім покривалі листопаду
Ставить золоту печатку осінь.
Насіяла на скроні снігопаду
Мов вплела цвіт вишні в мої коси.
Падає листя з дерев летить , летить...
Немов би мої роки юних літ.
Ой як швидко біжить час - блаженна мить
Птахи відлітають в далекий світ.
Піду у осінь впаду наче листя
У жертовнім вогні в порух згорю.
А прийде біла зима із захристя
Запалить у вікні вечірню зорю.
Піду у листопад , у білу зиму
В океані ночі втоплю печаль.
Вітер розвіє жаль в туманнім диму
Голубкою злечу за обрій в даль.
Залистопадила золота осінь
Дощ мережить сніжний килим зі сліз.
В'януть найкращі квіти від морозу
Гасне навік сонце поміж беріз.
Допоки живу кручу педалі
Радію кожною миттю життя.
Стрічаю весни у білій вуаллі
Іду у зиму ,згораю як свіча.
2-----------
Осінь сіє на щастя злоті монети
Листячко тополі , клена, і верби.
Диктує на вушко цікаві сюжети
Милується ,як воркочуть голуби .
Закурликали за обрієм журавлі
Стеляться сиві тумани стіною.
Засіяли озиме зерно на ріллі
Кружляє у танці вітер з листвою.
Коли з дерев останній злотий упаде
Мороз окутає квіти у саду .
Тоді біла зима в гості до нас прийде
Насіє білого снігу досхочу.
Золота осінь мов на троні цариця
Вітер встеля багряний килим до ніг.
Зашумів старий ліс , упала сніжниця
Опустив віти, зажуривсь край доріг.
Так хочеться ,ще сонечка тепла промінь
У отавах в кошик гриби збирати.
Запалити багаття кленовий вогонь ,
Як птах на вітті життя смакувати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071958
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.11.2026
автор: Чайківчанка