Ніжно, лагідно та мило
Сонечко мене
Теплим променем збудило
Й щастя чарівне
В серці та душі устало,
А нещастя все,
Наче білий сніг, розтало.
Більш воно не ссе
Їх, немов змія. Радіє
Серденько моє
Із душею, адже гріє
Сонечко. То є
Неймовірная відрада –
Відчувать тепло
Сонечка. Душа вкрай рада
З серцем. Джерело
Щастя й радості цієї –
Сонечко ясне.
Серця і душі моєї
Щастя неземне,
Світле, дивне та прекрасне
Ніжно так торка,
Сонечко бо гріє красне.
А душа чутка
Й серденько також чутливе.
Сонечко таке
В небі світле і красиве!
Почуття важке,
Наче сніг, мов крига, тане
В серці та душі.
В небуття воно все кане.
Як товариші,
Друзі вірні супроводять
Протягом життя,
Ним і мною верховодять
Світлі почуття.
Євген Ковальчук, 28. 06. 2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071943
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.11.2026
автор: Євген Ковальчук