Чом галасуєш, вітре буйний,
Чому не втихнеш хоч на мить?
Ти своїм свистом осінь будиш,
Хай відпочине і поспить.
Вона ж на зяб орала ниву,
Збирала яблука в саду.
Чимало справ переробила,
Хай стишить втомлену ходу.
Бо запасла всього доволі,
Удався ж щедрим урожай,
Є в погребі та у коморі,
Можна і зиму зустрічать.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071907
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.11.2026
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський