Різкий холод тишком-нишком
У сльозливому багрянці
Підкрадався досить спішно —
На душі зовсім невтішно!
Кошенятко сіре й кволе,
Хто насмілився лишити?
Так дрижить, мабуть, від болю…
Чи й спроможне в траві жити?
Хоч руденька і м’якенька,
Сріблом вишита навмисно,
Вабить очі, бо ж гарненька,
Як коралове намисто.
Та мороз сховався нині,
Не зігріє кошенятко,
Пролились сльози полинні…
Може знайде рідну хатку?
Озирнись, мій милий друже,
Не пройди, даруй увагу,
Відчай серце крає дуже —
Май до меншого повагу!
Віджени усі сумління,
Хай відчує ласку, радість.
Прояви щораз уміння
Відігнати безпорадність…
Він назавжди у будинку —
Тобі стане вірним другом!
18.10.2026 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071901
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.11.2026
автор: Ніна Незламна