Зникає світло на брунатнім тлі
Яскраві рампи осінь загасила.
І відпливають в далеч кораблі,
Згорнувши тихо золоті вітрила.
Мороз, як тать, крадеться уночі,
Стискає серце і холодить душу.
Шукаю в листі золоті ключі,
Але знаходжу яблуко чи грушу.
Десь закотився ще один горіх,
Беру скарби, мерщій несу до хати.
Короткий день, то ж вечором не гріх
У затишку, в пітьмі почаювати.
Відволіктися від болючих дум,
Духмяний мед - це привід, щоб зрадіти.
Розвіяти теплом осінній сум,
І нищечком помріяти про літо.
09.11.2025 - 26
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071896
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.11.2026
автор: majra