Псалом 411. Ода Радости

Всесвятій  Єдиносущній  і  Нероздільній  
Тройці
і  Всесвятій  Марії  Богородиці
в  тремтінні  і  любові  присвячується



Не  дайте  вкрасти  вашу  радість…
це  й  я  сюди!  —  ясний
й  акумульований
як  радій
у  розумінні!..
то  й  що
і  ви  жили
прямо  вискакуючи!  Чи  в  правді??
інакше  й  всі  тоді  жили?  —
це  я  як  Вибух!  —  і  вихлюпуючись
Радістю…
То  я  вихлюпуючись  —  й  передаюсь
від  Радості!!  
й  сюди  для  радощів…
і  —  хто  що  креслив?
і  «Оду»  —  про  Огонь  Небесний?

І  я  з  Огнем  так  налягав
і  я  грудьми  так  пуншував!  —
багато  скресло,  і  в  Христі  воскресне!!!
Як  я  люблю  Її!!!
Яка  це  Сила!!!
Чому?
Чому  одну  із  книг  
про  Неї
друзям  опублікувала,
для  світу  ж  —  чи  утримала
чи  може
геть  заборонила?
Ви  що,  ніколи  і  не  думали?
Ви  що,  нічого  і  не  чули?
Корови  заревли  на  зтемнення
посеред  дня:
бо  радість  сонць
украдена!
в  Відрадному!
вночі  ж  —  спокійно
в  сон  велись  й  водились…
Коровам  —  радість,  смисл,
не  просто  світло,  затулили…
Вам  —  Богородицю!  

Любов  і  радість,  що  б’є,  —
всім  затулили…
Корови  ж  то  розуміли,  а
всі  не…
звідки  ж  візьмуться  сили?
звідки  ж  візьмуться,  
щоб  спасти  —  Русь-Україну,    
сили?
Не  допустіть,  
щоб  Радість  Богородиці  —
всім  затулили…

Бо  що?
Й  так  темно
І  всім  —  до  могили?
Просіть,  щоб  НПЗ  
спалили.
Так  Богомати,  наперед  все  відаючи,
— Поблагословила.
І  в  січні  кінець  паливу
і  пуцьвірінку…


09.11.2026.
Київ  —  третій  вибір  Богородиці
і  Новий  Єрусалим

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071878
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.11.2026
автор: Шевчук Ігор Степанович