Нитко моєї долі,
Чом не плетеш мережку?
Тягнеш життя поволі —
Довга, звивиста стежка.
Нитко моєї долі,
Чом ти сьогодні чорна?
В серці тривожні болі,
В скронях гуркочуть жорна.
То напівсонні ночі
Вузлики зав'язали,
То невимовні хочуть
Сльози зійти кришталем.
Нитко моя, не треба
В темряву опускатись.
Ще вистачає неба,
Щоб у житті триматись.
08.11.2026
Картина Олега Шупляка. «Створення світу»,
2019. Серія «Український космос».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071876
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.11.2026
автор: Svetoviya