Зима складає біле оригамі
Та наряджає світ в пап'є-маше.
І тоне він в дзеркальній амальгамі,
А в задумах і витинанка ще.
Зима фарбує вікна срібним пензлем,
Знімає мірки з сонця і з доріг.
Папір гафрує вправно, бо не вперше, —
Відточує майстерність кожен рік.
Вона із мрій та білого мохеру
Сплете накидку, вмостить на паркан.
Змайструє дім із цу́пкого паперу
Й закутає у сніговий туман.
Сніжинки, як казкові балерини,
У пачках із тонкої органзи,
Умостяться на грона горобини,
Додавши їм своєї білизни.
Зима присяде в крісло через втому,
Складе стрічки і ножиці на стіл.
Розчиниться у тиші невагомій,
Розсипавши навколо срібний пил...
9.11.26
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071869
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.11.2026
автор: Наталі Рибальська