Земля злунатилась в химерний сон
знічев’я все прекрасне оніміло
нездарне ж із безкрилим в унісон
взялися за чуже для себе діло
керують світом! а самі смішні
як облизень щоденної спокути
як одкровення зіткане з брехні
як те що взагалі не може бути
довкола них дурисвітський барліг
і люди-мовчуни в хатах що скраю
виплекують найтяжчий в світі гріх
і сподіваються на що не знаю
однак стривай за горизонтом вглиб
росте сарай московської вальгалли
він формою як велетенський гриб
якого древні ядерним прозвали
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071860
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.11.2026
автор: Щєпкін Сергій