мокріють ґрунти.
міситься глина під каменем.
на волосинці над ним
гойдаються горіхові сни
рубці на корі —
сходинки якими здіймалися
над собою дерева
щоб класти голови
на плече вітру —
так ніби спокій можна
зібрати лише з уламків
гілка за гілкою
наче невмілі жести
лісових штукарів
закостенілі
невиправдані —
ні сопілок ні змій
не оголяться з них у холод
скинути шкіру можна не
лише над вогнем.
можна врости без болю —
спитайся моху
довгим вологим дотиком
цілують камінь в живіт
глиняні губи
непроявлені ще
невиліплені
а все ж
19.09.26
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071844
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.11.2026
автор: Тарас Яресько