Напиши собі листа в своє псевдомайбутнє,
Тільки пиши відверто, наче йдеш на сповідь.
Минуле наше з пам’яті стає геть забуте,
А ти пиши про те, що, вважаєш колись точно буде.
Пиши про світ, людей, кіно, кляту політику,
Про брехню, правду, оксюморон і релігію.
Не забудь розповісти про все, що так гнітило,
Запитай, чи ще справді цінні квитки в Болівію.
Чи потрібна йога, резонанси Шумана й океани,
Чи ці війни доведуть свою правоту брехнею?
Чи вранці по селах так і стрічають світанок тумани,
Чи сіл вже немає і хата стала чужою межею?
Запитай, чи варто терпіти, жити і вірити в світле,
Варити борщ, писати вірші і чемно слухати старших?
Чи варто втрачати себе заради всіх і взаємно горіти,
Чи дійсно час подякує за ці неоднозначні пейзажі?
Пиши про те, що більше нікого втрачати не хочеш...
Але втратиш, бо клята земля всіх тягне, мов гума.
Запитай, чи зумієш побачити світ не як розкіш,
А як базу з дрібкою чистого людського гумору.
Пиши, питай, чи люди зможуть бути щасливі
Без грошей, кави, сексу, війни і взаємообманів?
Просто цікаво, чи колись стане цінним щось світле,
Коли попіл з лавою падатиме з італійських вулканів.
Пиши собі в майбутнє, щоб колись відповісти...
Можливо, десь з Аргентини чи Нової Галактики.
Коли читатимеш цей лист, не забудь, прошу, присісти.
Вірю, шокує він і стане твоїм новим запалом.
09.11.26
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071842
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.11.2026
автор: Tetyana_Shulga