Я пам'ятаю ще той рай,
Що був для мене гірше пекла.
Коли навіть надій весна
Несла відбиток сліз зі степу,
Що вкритий був льодяним склом,
Куди не дивишся, скрізь попіл,
Та мертвий вершник з батогом
Чекає жертв на скелі моря.
Від нього смерті чорний дим,
І холод у пустих очницях.
Він перетво́рив все у пил,
Спалив усі поля пшениці
І стер всім посмішки з облич.
Він пожирає нашу волю,
Без жаху, болю, протиріч
Винищує всі людські долі.
Я пам'ятаю все, та знов
Він на коні в седлі на скелях
Прийшов, щоб вкрасти в нас любов,
Перетворивши світ в пустелю.
29.10.2026 23:44
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071826
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.11.2026
автор: Talia