Коли цей вітер остаточно здичавіє
І затремтить нічним метеликом у склі,
«Прийди, прийди!» - на підвіконні він завиє,
Геть заломивши гостре віття в вишині.
І я прийду. Ліхтарний світ струмками міста
Уже розлився, ну а ми на берегах.
- Дивись, то ластівки летять?
- Ні, мертве листя,
Що відгоріло на осінніх яворах.
Під шурхіт цього навісного попелища
Ти ніжно сплутаєш волосся і думки.
Цієї ночі зимним приском зорі ближче,
Ще ближче подих твій до змерзлої щоки.
Замерехтів і згаснув вогник на горищі,
Втім гострий місяць зрізав сонну каламуть.
На берегах пітьми під сяєвом одвічним
Ти просто будь таким, як є. Ти просто будь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071798
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.11.2026
автор: Емма Конвалiя