Побачення з вітром

Коли  цей  вітер  остаточно  здичавіє
І  затремтить  нічним  метеликом  у  склі,
«Прийди,  прийди!»  -  на  підвіконні  він  завиє,
Геть  заломивши  гостре  віття  в  вишині.

І  я  прийду.  Ліхтарний  світ  струмками  міста
Уже  розлився,  ну  а  ми  на  берегах.
-  Дивись,  то  ластівки  летять?  
-  Ні,  мертве  листя,
Що  відгоріло  на  осінніх  яворах.

Під  шурхіт  цього  навісного  попелища
Ти  ніжно  сплутаєш  волосся  і  думки.
Цієї  ночі  зимним  приском  зорі  ближче,  
Ще  ближче  подих  твій  до  змерзлої  щоки.  

Замерехтів  і  згаснув  вогник  на  горищі,
Втім  гострий  місяць  зрізав  сонну  каламуть.
На  берегах  пітьми  під  сяєвом  одвічним
Ти  просто  будь  таким,  як  є.  Ти  просто  будь.


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071798
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.11.2026
автор: Емма Конвалiя