Я не знаю, ким був

Я  не  знаю,  ким  був,  але  знаю,  ким  став.
Якщо  хочеш  -  бери.  Ось  він,  мій  п’єдестал.
Залиши  мені  пам’ять  старого  листа  -
Замість  крапки  створити  кому.

Поки  знаю  -  іду.  Поки  вірю  -  творю.
Море  ніби  неспішно  ковтає  зорю.
Я  стою  біля  нього  і  з  ним  говорю,
Наче  з  давнім  своїм  знайомим.

Я  не  знаю,  ким  був,  але  знаю,  ким  став.
І  я  вдячний  за  честь  бути  першим  зі  ста
Тих  титанів,  чий  час  вже  нарешті  настав,
Розірвати  ланцюг  полону.

Поки  прагну  -  живу  і  будую  мости.
Я  саджаю  надію,  благаю:  “Рости”.
Я  вже  попіл  минулого  геть  відпустив.
Тільки  серце  чомусь  холоне.

Я  не  знаю,  ким  був,  але  знаю,  ким  став.
Мені  сьома  печать  закриває  вуста.
І  барменша,  зачувши  знайоме  “Півста”,
Запускає  гранчак  по  стійці.

Я  зазвичай  не  п’ю,  але  можна  в  кредит.
Отже,  хочеться  пити  аж  до  середи.
Ти  питаєш:  “Пішли?”.  Я  киваю:  “Веди”.
Не  прощаємось,  мов  англійці.  

Я  не  знаю,  ким  був,  але  знаю,  ким  став.
І  душа,  як  блудниця:  хмільна  і  проста.
Я  благаю  Тебе:  “Відведи  від  хреста.
Хай  би  знову  земля  квітла”

Біля  кромки  води,  де  ні  зла,  ні  біди,
Я  дивлюсь,  як  зникають  ще  свіжі  сліди.
Я  беру  твою  руку.  Ти  знаєш  куди.
Ми  йдемо,  стаючи  світлом.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071787
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.11.2026
автор: Seth