Я не знаю, ким був, але знаю, ким став.
Якщо хочеш - бери. Ось він, мій п’єдестал.
Залиши мені пам’ять старого листа -
Замість крапки створити кому.
Поки знаю - іду. Поки вірю - творю.
Море ніби неспішно ковтає зорю.
Я стою біля нього і з ним говорю,
Наче з давнім своїм знайомим.
Я не знаю, ким був, але знаю, ким став.
І я вдячний за честь бути першим зі ста
Тих титанів, чий час вже нарешті настав,
Розірвати ланцюг полону.
Поки прагну - живу і будую мости.
Я саджаю надію, благаю: “Рости”.
Я вже попіл минулого геть відпустив.
Тільки серце чомусь холоне.
Я не знаю, ким був, але знаю, ким став.
Мені сьома печать закриває вуста.
І барменша, зачувши знайоме “Півста”,
Запускає гранчак по стійці.
Я зазвичай не п’ю, але можна в кредит.
Отже, хочеться пити аж до середи.
Ти питаєш: “Пішли?”. Я киваю: “Веди”.
Не прощаємось, мов англійці.
Я не знаю, ким був, але знаю, ким став.
І душа, як блудниця: хмільна і проста.
Я благаю Тебе: “Відведи від хреста.
Хай би знову земля квітла”
Біля кромки води, де ні зла, ні біди,
Я дивлюсь, як зникають ще свіжі сліди.
Я беру твою руку. Ти знаєш куди.
Ми йдемо, стаючи світлом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071787
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.11.2026
автор: Seth