Переклад =📖= «Крик душі» (Alphonse de Lamartine) =📖

 (Альфонс  де  Ламартін)

"Le  cri  de  l'âme"

                   =📖=

«Крик  душі»  

(Alphonse  de  Lamartine)


***  *  ***


1
Коли  божественний  подих,  
що  витає  над  світом,
Зупиняється  на  моїй,  
відкритій  
найменшому  подиху  вітру  —  
душі,  
І  раптом  змушує  її  тремтіти,  
наче  хвиля,
На  яку  лебедь  опускається  у  рухомому  колі..!

Коли  мій  погляд  занурюється  
у  сяючу  безодню,
Де  виблискують  ці  скарби  багатого  небосхилу  —
Ці  перлини  ночі,  
Незліченні  прикраси  шляхів  Господа,
Що  оживають  від  Його  подиху..!

2
Коли  з  весняного  неба  розливається  світанок,
Коли  кожна  частинка  повітря  випромінює  —
струменями  тепла,
свою  іскру,
Розбиваючись  і  розбризкуючись,
І  все  під  моїми  кроками  перетворюється  на  світло,  чи  квітку..!

Коли  все,  здається,  живиться  безсмертям,
Коли  все  співає  чи  щебече,  
чи  воркує,  чи  гуде,..
І  людина,  засліплена  цим  сяйним  повітрям,
Вірить,  що  такий  чудовий  день  
вже  ніколи  не  зможе  померти  —
допоки  живе..!

3
Коли  в  моїй  душі  вирують  тисячі  піднесених  думок,
А  мій  слабкий  розум,  не  в  силах  їх  витримати,
І..,  здригаючись,  
він  зупиняється  на  краю  останніх  безодень,
Та,  ось-ось  кинеться  в  них  —
не  маючи  опори..!

Коли  в  небі  кохання,  де  моя  душа  поневолена,
Я  притискаю  до  серця  улюбленого  привида,
І  марно  шукаю,
Щоб  запалити  його  тим  вогнем,  що  мене  пожирає  —
Словами  життя..!

4
Коли  я  відчуваю,  
що  могло  би  створити  світ  —
Своїм  палким  поривом,
зітханням  моєї  пригніченої  душі..,
Де  моє  життя  зношувало  би  час  —  
Заповнюючи  небо,  
і..,  все  одно  би  переповнювалась,
як  моя  думка  —  
моя  надія..!

Єгова..!  Єгова..!  
Лише  Твоє  ім’я  приносить  мені  полегшення..!
Воно  —  єдина  радість,  
що,  на  моє  серце  —  відгукується..!
Або,  радше  —  ці  пориви,  
які  не  мають  слів,..  
Захоплення,  самі  по  собі,  
Твоєї  величі  —  є  їх  
відлуння..!

5
Ти  не  часто  спиш  у  моїх  грудях,  
О,  величне  ім’я..!
Ти  не  часто  спиш  на  моїх  вогняних  губах,
як  святе  :
Але  кожне  відчуття  знаходить  тебе  там  
і  оживляє,
Бо  крик  моєї  душі  —  
це  завжди  ти,  
мій  Боже,  
що  дає  мені  живе...
_____________________________________
09.04.2025-02.11.2026;  Paris  (Aurora)  
====================================

(!!!)

Переклад  здійснив  Катинський  Орест  українською  мовою  з  оригіналу  поезії  (Le  cri  de  l'âme)  Альфонс  де  Ламартін,  як  вірш  «Крик  душі»  (Alphonse  de  Lamartine)  

———————–———————————–—
(Автор  —  Мої  переклади  поезії  з  різних  джерел  та  мов  світу…)
====================================

(!!!)

Альфонс  Марі  Луї  де  Прат  де  Ламартін  (фр.  Alphonse  Marie  Louis  de  Prat  de  Lamartine,  21.10.1790-28.02.1869) —  французький  письменник  і  політичний  діяч.  Яскравий  представник  французького  романтизму.

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BB%D1%8C%D1%84%D0%BE%D0%BD%D1%81_%D0%B4%D0%B5_%D0%9B%D0%B0%D0%BC%D0%B0%D1%80%D1%82%D1%96%D0%BD

Темою  його  поезії,  суб'єктивної  й  часом  ораторської,  стала  окреслена  вже  до  нього  мадам  де  Сталь  «загадковість  людської  долі»;  її  головний  зміст —  «сумний  споглядальний  настрій,  усамітнення  лісів,  безмежність  обрію,  зоряне  небо,  вічність  і  нескінченність,  що  криються  в  душі  християнина»  і..,  саме  цим  —  Ламартін  створив  жанр  елегії.

Поєднання  поетичної  меланхолії  з  інстинктивною  вірою  становить  головну  чарівність  поезії  Ламартіна,  що  не  відрізняється  новизною  задуму.  Вся  справа  в  безпосередності  почуття,  яким  дихає  його  поезія,  де  стара  думка  про  тлінність  земного  щастя  одягнена  в  неповторно  зворушливу  форму...

У  молодості  Ламартін  служив  у  королівській  гвардії,  а  пізніше  на  дипломатичній  ниві.

Обраний,  у  1833  році,  в  палату  депутатів,  він  вже  у  своїй  першій  промові  оголосив  себе  незалежним  консерватором,  як  проповідник  прогресу  та  релігійної  терпимості,  захисник  свободи  й  пролетаріату.  

Слава  Ламартіна  досягла  свого  апогею  в  1847  році,  коли  він  випустив  у  світ  «Історію  жирондистів».

Але  бажаючи  всіх  примирити,  він  нікого  не  задовольняв  і  тому  не  набрав  голосів  виборців  1849  року...

Повернувшись  до  літературної  діяльності,  він  заснував  і  редагував  політичний  журнал  «Conseiller  du  peuple».
 У  його  книзі  «Civilisateur»  (1851)  зібрані  цікаві  біографії  великих  людей,  особливо  Цезаря,  що  було  замаскованою  сатирою  проти  Наполеона...  

Окремі  вірші  Ламартіна  переклали  українською  Василь  Щурат,  Микола  Терещенко,  Всеволод  Ткаченко...

==================

Автор    :::

 Катинський  Орест

https://www.stihi.in.ua/ua/avtor.php?author=55043&poem=527661

 (Katynskyy  Orest)

====================================


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071771
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.11.2026
автор: Paris