Ніщо мене не радує... нічого,
Шукала б щастя, та не знаю де.
Бо навіть та провірена дорога,
Тепер уже нікуди не веде.
Ніщо мене не втішить, добре знаю,
Час не поверне ті найкращі дні.
Які здавались найдорожчим раєм,
А їх так мало видалось мені.
Чомусь мені не посміхнулась доля,
Мабуть, вона сміялася здаля.
Зламає вітер й дуба серед поля,
Якщо його не втримає земля...
А я сама своє тримала небо,
Сама собі опора у житті.
В хвилини скрути я сама для себе
В пітьмі шукала зорі золоті.
Чи щось мене здивує? - вже й не знаю.
Чи розчарує? - теж, мабуть що - ні.
... Та уві сні я до цих пір літаю,
І так від того солодко мені!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071767
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.11.2026
автор: majra