Як тільки народилась я,
Відразу ж почалося:
Бабуся: "Мої брівоньки",
Дідусь: "Моє волосся!"
"Стрункі, як в мене, ніжки!"
(Це тітонька Януся).
- А може, моя дівчинка? -
Запитує матуся.
Її я народила,
Із нею їм і сплю.
Із нашої родини
Її найбільш люблю.
На свято і у будні
Читаю книжечки.
- А я пишу із нею
І вірші, і казки.
- А я у парк і в школу...
- А я... -А я... - А я...
Мені вже по приколу:
Ну що це за сім'я!
- Та ж не сваріться! Раду дам,
Бо в нас не лад, а каша.
Не дідова, не бабина,
Не тітоньки. А ВАША!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071760
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.11.2026
автор: Лариса Журенкова