Наодинці із душею

                                                 [i]«  Тихо  з  долею  своєю
                                                                 я  веду  розмову...»[/i]
                                                                                                         Рефрен
На  душі  не  затишно  одному  
у  часи  великих  перемін
цього  світу.  Може,  хоч  на  тому
не  побачу  на  шляху  додому
моторошне  капище  руїн.  

Як  не  буде,  тільки  б  не  конати  
при  електораті  сатани,  
бо  його  єдині  результати  –
бути  при  кориті  біля  влади  
слугами  скаженої  «страни».  

Як  не  є,  а  вижити  у  пеклі
явно  –    це  не  те,  що  у  раю...  
підемо  за  обрії  далекі
як  бійці,  що  у  бою  запеклім
виконали  місію  свою.  

Доля  не  лишає  наодинці  
кожного,  кому  душа  велить
захищати  золоту  блакить
неба...  ще  побачать  українці
найяснішу  неповторну  мить  –
як  на  відвойованій  границі
прапор  перемоги  майорить.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071759
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.11.2026
автор: I.Teрен