[i]« Тихо з долею своєю
я веду розмову...»[/i]
Рефрен
На душі не затишно одному
у часи великих перемін
цього світу. Може, хоч на тому
не побачу на шляху додому
моторошне капище руїн.
Як не буде, тільки б не конати
при електораті сатани,
бо його єдині результати –
бути при кориті біля влади
слугами скаженої «страни».
Як не є, а вижити у пеклі
явно – це не те, що у раю...
підемо за обрії далекі
як бійці, що у бою запеклім
виконали місію свою.
Доля не лишає наодинці
кожного, кому душа велить
захищати золоту блакить
неба... ще побачать українці
найяснішу неповторну мить –
як на відвойованій границі
прапор перемоги майорить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071759
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.11.2026
автор: I.Teрен