Тривіальні ролі

Свідомість  дивилася  в  очі  роздолля,
Яке  поглинало  буттєвостей  іспит,
А  нам  тривіальні  дісталися  ролі
У  п'єсі  життєвій  абсурдного  змісту.

Крізь  вкраплення  голосу  імпровізацій
Ледь  чути  зітхання  спустошених  вулиць
На  тлі  бутафорських  життя  декорацій,
Де  місяць  енергію  зоряну  цмулить.  

Нічна  прохолода  до  змісту  байдужа,
В  опалому  листі  знаходить  притулок.
Сюжет  розчинився  в  осінніх  калюжах,  
Де  місиво  реплік  відвертих  майнуло.

На  сцені  лишаються  тіні  алюзій,
А  ми  поспішаємо  йти  за  лаштунки.
Тримаючи  нашу  свідомість  в  напрузі,
Фонить  відголосся  чуттів  надто  лунко.

Свідомість  дивилася  в  очі  роздолля,
Яке  поглинало  буттєвостей  іспит,
А  нам  тривіальні  дісталися  ролі
У  п'єсі  життєвій  абсурдного  змісту.

06.11.2026


Тривіальні  ролі  –  2

Кожен  з  нас  сам  собі  режисер.
В  точках  дотику  –  струм  уразли́вий.
Від  напруги  тріскоче  етер,
А  в  душі  надчуттєвості  злива.

Нам  заті́сно  у  ліжку  однім,
Кожен  тягне  на  себе  ряднину.
В  круговерті  напружених  днів
Ми  складаємо  бу́тну  картину.

Поміж  нами  розведений  міст.
Тривіальність  ролей  очевидна.
Марнослівним  здається  нам  зміст,  
Над  яким  ми  працюємо  плідно.

Нам  заті́сно  у  ліжку  однім,
Кожен  тягне  на  себе  ряднину,
Де  гойдає  уявний  наш  дім
Від  енергій  шаленого  плину.

06.11.2026

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071744
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.11.2026
автор: Олена Студникова