Орду переможем

Немов  цвяхи,  заб’ю  слова
У  історичне  ложе,
Негоже  волю  віддавать,
Орду  все  ж  переможем!

А  ми  ідем,  таки  ідем,
І  несемо  свій  біль  до  раю,
З  руїн  життя  нове  зведем
У  українськім  краї.
Немов  тавро,  той  біль  несем,
Що  виріс  в  душах  наших,
І  вірим,  воленьку  спасем  –
Не  піддамося  раші.

Крізь  плин  розбурханих  століть
Долаємо  дорогу.
Навколо  ж  –  збайдужілий  світ  –
Мізерна  допомога.
Але  нас  не  перемогти,
Бо  волі  не  здамо  ми.
Із  нами  сам  Господь  святий,
І  ми  –  у  себе  вдома.

–Ти  чуєш,  світе,  цю  ходу,
Яку  не  перервати,
Повернем  в  болота  орду,
А  з  ними  й  зраду-вату.
Нехай  біснують  вороги,
Підступні  та  спесиві,
І  воля,  й  мир  –  нам  до  снаги,
Для  цього  маєм  силу!
                                               22.10.2026.

©    Ганна  Верес  Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071710
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.11.2026
автор: Ганна Верес