До життя


Ціную  я  тебе,  життя,
На  світі  цім  найбільше,
Адже  минеш  без  вороття,
Тебе  не  буде  більше

Тоді,  коли  остання  мить
Твоя  пройде,  настане
Й  мине,  піде,  збіжить  умить,
Неначе  сніг,  розтане.

Я  є,  бо  маю  я  тебе.
Ти  є,  бо  я  існую
Так,  як  і  небо  голубе…
Радію  і  сумую

З  тобою  я,  бо  почуття
В  своїй  душі  тримаю
І  в  серці  протягом  життя,
Яке  в  цім  світі  маю,

А  разом  з  ними  і  думки.
Мене  б  не  існувало
Таким,  як  є,  без  них-таки,
В  мені  би  не  палало

Вогнем  палким  ти  кожну  мить.
Завдячую  я  дуже
Лише  всім  їм.  Нехай  ти  вмить
Колись  минеш,  мій  друже,

Моє  безціннеє  життя,
Та  доки  я  тримаю
Тебе  в  собі  крізь  почуття
Й  думки,  я  докладаю

Всіх  сил  своїх,  щоб  проживав
Тебе  лише  належно.
Тебе  ж,  життя,  що  Бог  надав
Мені,  люблю  безмежно.

Мій  кожен  подих,  серця  стук,
Думки  та  почування,
Що  сповнені  і  щастя,  й  мук,  –
Це  ти,  моє  кохання.                                                            



Євген  Ковальчук,  26.  06.  2022

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071709
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.11.2026
автор: Євген Ковальчук