Ціную я тебе, життя,
На світі цім найбільше,
Адже минеш без вороття,
Тебе не буде більше
Тоді, коли остання мить
Твоя пройде, настане
Й мине, піде, збіжить умить,
Неначе сніг, розтане.
Я є, бо маю я тебе.
Ти є, бо я існую
Так, як і небо голубе…
Радію і сумую
З тобою я, бо почуття
В своїй душі тримаю
І в серці протягом життя,
Яке в цім світі маю,
А разом з ними і думки.
Мене б не існувало
Таким, як є, без них-таки,
В мені би не палало
Вогнем палким ти кожну мить.
Завдячую я дуже
Лише всім їм. Нехай ти вмить
Колись минеш, мій друже,
Моє безціннеє життя,
Та доки я тримаю
Тебе в собі крізь почуття
Й думки, я докладаю
Всіх сил своїх, щоб проживав
Тебе лише належно.
Тебе ж, життя, що Бог надав
Мені, люблю безмежно.
Мій кожен подих, серця стук,
Думки та почування,
Що сповнені і щастя, й мук, –
Це ти, моє кохання.
Євген Ковальчук, 26. 06. 2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071709
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.11.2026
автор: Євген Ковальчук