Вогонь прекрасних почуттів
В моїй душі горить,
Які відчути я хотів
Давно. Прийшла ця мить.
Вогонь прекрасних почуттів
Так ніжно зігріва,
Що я не підберу і слів,
Щоб передать. Слова
Все ж не підвладні почуттям,
Хоч виражають їх,
Та не цілком. Кажу: затям
Це й почуттів своїх
Прекрасних не втрачай повік!
У них же сенс життя.
В своїй душі тримай весь вік
Прекрасні почуття
І ними з іншими ділись,
Щоб, наче ті річки,
Вони у кожному лились,
Щоб люди залюбки
В цім світі жили кожну мить,
Впродовж всього життя,
Допоки не збіжить умить
Воно без вороття!
Вогонь прекрасних почуттів
В моєму серці теж
Пала іще із перших днів,
Моментів, адже все ж
Для цього і дано життя, –
Щоб тішитись лиш ним,
Хай і мине без вороття,
Розтане, наче дим,
Воно у кожного із нас,
Коли його мине
На світі цім невпинний час,
Чого він не мине.
Євген Ковальчук, 25. 06. 2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071708
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.11.2026
автор: Євген Ковальчук