Лине знову «SOS» над світом:
«Гине Україна»…
Скільки ж полягло вже цвіту!
А скільки ще згине?
Чому? За що, святий Боже,
Стільки маєм горя?
Стогнуть бідні і заможні,
Дніпро й Чорне море…
Не крадена земля наша,
Роботящі люди.
За що ж убиває раша,
Роздирає груди?
Не одне вже покоління
Зросло у неволі –
В ярмі жили, на колінах,
Проклинали долю.
Доки терпець увірвався,
Тріснули окови.
Не один їй і продався,
Земля злита кров’ю.
Чи ти чуєш, світе милий,
Голоси тривоги?
Сурми наші засурмили –
Кличуть на підмогу,
Щоби рашу поховати,
Надію посіять,
Бо одна у нас лиш мати,
І це – не росія!»
16.10.2026.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071659
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.11.2026
автор: Ганна Верес