***
Чи від нині можна лиш мовчати?
Скривдженого слухати дарма.
Болота́ зібгались коло хати.
Та нічого, вибілить зима.
Аби так ще можна було з честю!
Совістю чи чесністю бодай...
Знову світ божкам дебелим лестить,
підігнавши всіх над згубний край.
Тільки й того, ще співає пташка
десь в осіннім листі без надтуг.
Важко нині. А кому не важко?
Оре по камінню отчий плуг.
Оре і виорює коріння.
Свищуть зголоднілі сокири́.
Все, що залишають - оніміння
і сумні сполохані вітри.
Що розкажуть їхні очі дітям?
Та й чи стануть слухати вони?
Душать нині правду під софітом.
Кажуть, умирає від війни.
3.11.2026 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071653
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.11.2026
автор: Леся Геник