Немов послання із майбутнього…


Немов  послання  із  майбутнього,
знаходжу  рими  уві  сні…
Мій  Боже,  вкотре  я  спокутую
гріхи  життями  на  землі?..

Сльозами  зорі  умиватиму,
словами  ранок  запалю,
скажи,  допоки  я  блукатиму
у  цього  світу  на  краю?..

По  волі,  як  мені  судилося,
не  відступлю,  не  відречусь,
я  лиш  прошу  твоєї  милості
і  ночі  більше  не  вбоюсь!..

Прости  ж  мені,  Небесний  Отче,
мої  «навіщо»  і  «чому»,
бо  ще  життя  в  мені  клекоче
і  кличе  йти  через  пітьму…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071649
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.11.2026
автор: Світлана Березняк