Немов послання із майбутнього,
знаходжу рими уві сні…
Мій Боже, вкотре я спокутую
гріхи життями на землі?..
Сльозами зорі умиватиму,
словами ранок запалю,
скажи, допоки я блукатиму
у цього світу на краю?..
По волі, як мені судилося,
не відступлю, не відречусь,
я лиш прошу твоєї милості
і ночі більше не вбоюсь!..
Прости ж мені, Небесний Отче,
мої «навіщо» і «чому»,
бо ще життя в мені клекоче
і кличе йти через пітьму…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071649
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.11.2026
автор: Світлана Березняк