Скіфи, кімерійці, чорні маври,
Може, ще й арійці — та навряд...
Ми учора лише динозаври,
А тепер — екзистенційний ряд!
Ну, а у майбутньому — отрута,
Ніби з рути-м’яти вогка ртуть,
Б’є у скроні часу лють закута,
Доки долі під вітрилом жнуть.
Вчора для розмови не годиться —
Тільки що для тих, кого нема...
Місяць в небі, наче німб, святиться,
А довкола темрява німа...
p/s
https://www.youtube.com/watch?v=eE5RG9X55w8
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071637
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.11.2026
автор: bloodredthorn