Розлучення. Жахаюча реальність.

                                 "Немає  нещасливих  жінок,  
                                   є  не  той  чоловік  поряд."
                                   (народна  мудрість)
     

 Скільки  українських  талановитих  жінок  померло  у  шлюбах?  Скільки  чоловіків  виявилось  аб'юзерами  і  емоційними  вбивцями?  Статистика  мовчить,  але  вона  жахаюча!  Особливо  в  Україні,  де  чоловіки  не  знають,  що  таке  любов,  зате  дуже  обізнані  у  коханках,  егоїзмі  чи  маніпуляціях.
 
   Якщо  Жінка  -  це  джерело  енергії,  чому  чоловіки  знищують  його  у  корені  усіма  можливими  способами?  Комусь  вдається  це  за  рік,  комусь  за  двадцять  і  більше  років,  комусь  всього  кількома  маніпулятивними  фразами  на  кшталт  "ти  тепер  не  жінка,  а  мама",  а  хтось  повільно  роками  труїть  джерело,  з  якого  п'є.  
 Я  вам  відповім  чому!  Чоловік  -  це  руйнівник,  апріорі.  Інь  чи,  як  його  люблять  називати  -    "світле"  -  це  гарна  казочка,  щоб  збалансувати  їхнє  чоловіче  зло.  Жінки  зазвичай  можуть  жити  зі  своїм  темним,  а  уявляєте,  якби  "темному"  присвоїли  звання  темного,  він  би  взагалі  підірвав  усе  навколо,  як  путін.  Тому  у  цій  розповіді  темних  чоловіків  ненадовго  назвемо  "світлими",  щоб  не  спровокувати  їх  на  чергове  знищення  чи  знущання.    
   "Світлі"  чоловіки  завжди  будуть  змагатись  і  конкурувати  з  жінкою,  бо  вони  ніяк  не  можуть    прийняти  в  собі  свої  слабкості.  А  якщо  чоловік  не  вміє  свою  темну  енергію  направляти  у  відповідне  русло  (наприклад  у  спорт),  чи  приборкати  її    (наприклад,  силою  волі  чи  медитацією)  -  він  стає  агресорором,  тираном,  вбивцею,  аб'юзером.    
Я  бачила  дуже  мало  жінок,  які  не  любили  (моя  свекруха,  до  прикладу)    і  бачила  просто  тьму  нелюблячих  чоловіків.  
   Вони  описують  Бога  словами  і  цитатами  з  чужих  книжок,  чужих  віршів,  чужих  життів,  так  і  не  навчившись  казати,  що  таке  любов  своїми  словами.  

   Парадокс  в  тому,  що  хоч  вони  і  не  вміють    любити,  але  вони  щасливі,  їх  все  влаштовує.  Звісно!  Мати  поряд  люблячу    жінку  -  це  щастя.  Бути  любимим  -  це  щастя.  
Чи  запитував  хоч  один  з  таких  "світлих"  "щасливчиків",  чи  його  жінка  щаслива?  
 Відповідь  ви  знаєте.  
 Жіноча  душа  у  10  разів  глибша  за  чоловічу,  жіноче  терпіння,  мабуть  у  100разів  сильніше  за  чоловіче.  Але  чоловічий  цинізм  і  сила  завжди  бере  верх.  Чому?
Усе,  на  що  здатна  переважна  більшість  українських  чоловіків  -  принижувати  і  возвеличуватись...  і  найгірше  -  рости  і  самостверджуватись  на  цьому  приниженні.  

   Я  прожила  у  шлюбі  достатньо  часу,  але  не  була  любимою.  
 Що  я  намагалась  "довести"  -  нічого  (я  не  з  тих,  хто  з  піною  в  роті  доводить  свою  правоту).    
Чи  намагалась  я  виправити  щось  -  ще  й  як.  
Чи  мріяла  я  про  розлучення  -  звісно  ні.
Чи  я  чекала  такого  закінчення?  -  Це  було  очевидно  для  мене.  Така  собі  бомба  сповільненої  дії,  зовсім  не  така,  як  я  уявляла.  Я  з  подивом  і  захопленням  дивилась,  як  у  інших  получилось  розлучиться  за  рік,  а  то  і  швидше.  
Я  уявляла,  що  вибухну  якимось  надсвітлом,  псіхану  або  за  годину  зберу  валізу,  розвернусь  і  піду.  
 Та  ...  чоловічий  цинізм  творив  дива  -  вибуху  не  було.  Залишилась  просто  огида.            А  розлучення  -  виявилось  всього  лиш  результатом,  а  не  мрією  світловибуху.    

Чого  не  визнавала  я?  Своєї  слабкості  в  любові  до  сім'ї  чи  своєї  сили  любити  себе,  щоб  не  опуститись  до  рівня  "світлих"  чоловіків?  
 Я  так  і  не  дала  відповідь  на  ці  питання,  але    наслідок  мого  невизнання  обернувся  для  мене  вибором.  Вибором  між  розлученням  і  напівщасливим  сімейним  життям,  яке  стало  неможливим  терпіти.  

   І  якщо  вам  хтось  скаже  -  краще  любити,  ніж  бути  любимою  -  не  вірте  їм.  Краще  -    взаємність.  І  коли  хтось  буде  мене    ненавидіти  за  мій  вибір,  доведеться  вчитись  ненавидіти  навзаєм,  доки  до  них  не  дійде  істина.  

 Чому  жінці  доводиться  бути  сильною,  коли  вона  цього  не  хоче?  Чому  чоловіки  хотять,  щоб  у  жінки  виросли  яйця?  Щоб  вона  вмазала  йому  в  харю,  і  привела  до  тями?  
 Але  зазвичай  усе  відбувається  по  іншому  -  якщо  у  жінки  з'являються  яйця,  то  вона  починає  любити  себе  замість  вас.  Ви  стаєте  їй  непотрібні.
Жінка  починає  сама  себе  захищати  від  аб'юзивних  козлів,  починає  сама  виховувати  дітей,  починає  сама  організовувати  ремонт  свого  дому  і  т.д.  

Вийти  з  аб'юзивних  і  маніпулятивних  стосунків  було  надзвичайно  важко.  Дуже!    Найважче  було  заносити  тих,  кого  любиш    у  "чорний  список".  Розуміючи,  що  іншого  вибору  нема.  

 Тепер  і  я  говорю  словами  жінок,  які  жили  з  аб'юзерами:  "Запам'ятайте  -  вони  не  зміняться,  скільки  б  ви  їх  не  любили".  
Аб'юзери  годуватимуть  вас  обіцянками  і  усілякими  "скоро",  відтягуватимуть  і  зневажатимуть  ваші  прохання,  натомість  авторитетно  заявлятимуть:  "Я  роблю  усе,  що  вона  мене  просить",  "Я  виправлюсь",  "  Давай  про  це  поговоримо",  але  він  всеодно  не  чує.  

Почніть  відчувати  себе!  Не  терпіть,  коли  це  непосильно.  Якщо  ви  відчули,  що  біля  вас    людина,  яка  вас  не  розуміє,  не  чує  внутнішнє,  не  цінує  вас  і  ваші  емоції  і  ви  не  можете  ніяк  це  виправити  -  тоді  це  початок  нового  періоду  у  вашому  житті.  

Моє  терпіння  закінчилось  занадто  пізно.  Колись  я  навіть  думала,  що  терпіння  -  це  позитивна  складова  характеру.  Але  воно  не  принесло  мені  нічого  доброго,  лиш    байдужість,  замкнутість  і  ненависть  до  усіх  чоловіків  світу  (ну  майже  до  всіх,  крім  того  одного  янгола,  який  показав  мені,  якими  мають  бути  стосунки  між  Чоловіком-Людиною  і  Жінкою-Людиною.  )

Життя  це  цікавий  процес  поєднань.  Хтось  не  хоче  бути  слабким,  а  хтось  радіє  своїй  слабкості.  Хтось  зневажає  емоційність,  а  хтось  мріє  червоніти  від  компліментів.
Хтось  регулярно  ходить  на  свою  роботу,  а  хтось  хоче  робити  те,  що  надихає  і  дарує  іншим  радість.  Хтось  називає  бажання  мати  дітей  -  захцянкою,  а  до  когось  приходить  розлучення.  

Знаю,  що  історій  про  розлучення  є  багато  і  кожна  не  подібна  одна  на  другу,  але  усе,  чого  я  хочу  зараз,  щоб  жахаюча  реальність  трансформувалась  у  щось  гарне,  наприклад  -  здійснення  мрій.  



02.11.2026




адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071611
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.11.2026
автор: MAD_muazel