До поезії

Поезіє,  тебе  я  так
Нестримано  кохаю!
З  тобою  я,  неначе  мак,
Чарівно  розцвітаю

В  душі  та  серці.  Почуття
В  мені  лиш  найсвітліші
Вирують.  Ти  –  моє  життя,
Моменти  наймиліші

Його.  З  тобою  залюбки
Живу  я  в  цьому  світі,
Цвітуть  думки,  немов  квітки
Весною  та  уліті,

В  мені.  Їх  викладаю  я
У  вірші  повсякденно,
Як  ти,  поезіє  моя,
І  щиро  так,  натхненно.

Природа  надиха  мене,
Поезіє,  творити
Тебе,  допоки  не  мине
Життя.  Допоки  жити

Я  буду  в  світі  цім  земнім,
Тебе  я  не  покину.
Для  мене  ти  –  неначе  дім.
Тебе,  як  Батьківщину,

Люблю  й  не  зраджу  теж  повік.
З  тобою  сполучився,
Моя  поезіє,  навік.
На  світ  цей  я  й  родився,

Щоб  із  тобою  жить,  творить
Тебе,  допоки  плине,
Мов  довгая  ріка,  щомить
Моє  життя  єдине,

Бо  ж,  як  мине,  то  вже  навік,
Та  ти  ж  на  світі  цьому
Завжди  була,  є  й  будеш  вік,
Бо  ти  у  всіх  й  у  всьому.                                                      



Євген  Ковальчук,  23.  06.  2022    

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071557
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.11.2026
автор: Євген Ковальчук