Хатинка-мазанка - перед очима, та ні, всередині, десь - у мені,
На хуторі, при лісі - сосен запах, сила, затишок дерев, лугів і тисяча і сто одна причина
Відчути рідною себе у хаті тій чи хату ту відчути як частину себе у собі.
І пауза - німа, життя - плин, біг, ріка, пучина…
І я - у ньому, геть розгублена, своя сама і не своя і не сама.
І тиша, і тяжіння до дерев сердець, розкиданих по світу, як до матері є потяг у дитини,
Яка не може жить не розмовляючи, не обіймаючи, не відчуваючи, як дихає береза, липа, дуб чи клен.
І запалала в хаті біленькій лучина,
Замерехтіло, зажевріло вогника тепло із печі, ніби щастя острівець.
І тягнеться душею, чистою і щирою, малесенька дитина
До мами-неньки, предків сили, білої хатини,
Де щастя є, де мир, де сміх і світло, де любові квіти лугові сплітаються на голові маленькій у вінець!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071551
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.11.2026
автор: Irusia