Хатинка-мазанка - перед очима

Хатинка-мазанка  -  перед  очима,  та  ні,  всередині,  десь  -  у  мені,  
На  хуторі,  при  лісі  -  сосен  запах,  сила,  затишок  дерев,  лугів  і  тисяча  і  сто  одна  причина  
Відчути  рідною  себе  у  хаті  тій  чи  хату  ту  відчути  як  частину  себе  у  собі.
І  пауза  -  німа,  життя  -  плин,  біг,  ріка,  пучина…  
І  я  -  у  ньому,  геть  розгублена,  своя  сама  і  не  своя  і  не  сама.  
І  тиша,  і  тяжіння  до  дерев  сердець,  розкиданих  по  світу,  як  до  матері  є  потяг  у  дитини,  
Яка  не  може  жить  не  розмовляючи,  не  обіймаючи,  не  відчуваючи,  як  дихає  береза,  липа,  дуб  чи  клен.  
І  запалала  в  хаті  біленькій  лучина,  
Замерехтіло,  зажевріло  вогника  тепло  із  печі,  ніби  щастя  острівець.  
І  тягнеться  душею,  чистою  і  щирою,  малесенька  дитина  
До  мами-неньки,  предків  сили,  білої  хатини,  
Де  щастя  є,  де  мир,  де  сміх  і  світло,  де  любові  квіти  лугові  сплітаються  на  голові  маленькій  у  вінець!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071551
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.11.2026
автор: Irusia