Він злом зачатий у болотяних лісах
І там нарощував зловіщу силу,
Щоб сіяти у людях тваринний страх,
А непокірних зводить до могили.
Потворний дух у ніздрях своїх мав
Той варвар. Силою пишався.
Невинну кров на землю проливав
В чужих краях куди, як смерч, вривався.
Він йшов буремний напролом,
Ламаючи щити чужих земель у злості.
І знищував усе, як нищить бурелом.
Насичувався кров'ю аж до млості.
Той час його без крихти каяття
До краю добіжить означеним Всевишнім.
І згине варвар, згине в небуття,
Як і до нього гинули колишні.
І мирним сяєвом засяє небозвід.
Запише пам'ять на своїх скрижалях
Всіх, хто ревно боронив цей світ,
І хто відлинув у небесні далі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071499
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.11.2026
автор: Йосип Петрик