Листопад – суворий дядько,
Він вітрам холодним батько,
Що блукають, мов безхатьки,
Чи сновиди між світів.
Листям бавляться строкатим,
Студять річку, ганок, хату,
А втомившись линуть спати
До телят у теплий хлів.
Хоч погоді й не до жартів,
Сумувати все ж не варто –
Розпалити краще ватру
Ме́жи зоряних шляхів,
Щоб до дружнього багаття
Завітали сестри й браття,
Жар єднання та завзяття
Щоб серця у холод грів.
До тепла поснули хухи,
Лісові прадавні духи,
Скоро-скоро білі мухи
Закружляють між дахів.
Стане грудень на порозі –
Час хурделиць і морозів,
Хвилювань, надій, прогнозів,
Й кришталево-сніжних снів…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071475
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.11.2026
автор: Серна