Не сподіваюся на вічність,
тому люблю усе земне:
у ньому Господа величність
щомить захоплює мене…
І руки мамині, й молитва,
й розумні батькові казки,
і туга, в пісню перелита,
ведуть до Бога навпрошки.
Життя хистке і швидкоплинне,
в нім люди – ніби береги…
І осипаються хвилини
пісками вчинків на ваги…
Добро й любов – найвища правда,
приймаю, Боже, їх як дар:
я ж тільки блік твого свічада
й твоєї слави паламар…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071413
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.10.2026
автор: Світлана Березняк