* * *
Ще сипле трохи сонця рань в шовки барвисті,
Тепло і радість ми шукаєм в межилисті.
Блукає небо втомлене із птахом низько,
І холоди плетуть путі, бо ж осінь близько.
Приручать нас, як дич, дощі - вітри холодні.
І всі будем, як в татарви, у них в полоні.
Так мало часу, мало сил, бажань, терпіння.
Збираєм днів, думок, гріхів своїх каміння.
Та чашу літа ще не випито до денця.
Нема вина журби в порожнім глеку серця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071412
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.10.2026
автор: НАСИПАНИЙ ВІКТОР