Решту вечора вони просиділи майже в повній тиші. Свічки повільно догоряли, плавлячи віск, який важкими краплями стікав на стіл — так само важко, як і ця мовчанка, що повисла між ними. Сашко кілька разів намагався змінити тему, заговорити про якісь побутові дрібниці чи плани на тиждень, але Уляна відповідали односкладно, тримаючи думки десь глибоко в собі. Коли прийшов час прощатися, її поцілунок у щоку був незвичайно прохолодним. Сашко йшов додому з важким серцем, відчуваючи, що якась тонка, але надважлива ниточка між ними щойно надломилася.
Наступного дня вони зустрілися, як завжди, біля лавочки під липами. Раптом до лавочки підійшла шумна компанія — це були колишні однокласники Уляни. Побачивши її, вони вибухнули емоціями, адже дівчина вже давно зникла з їхнього горизонту, не з'являлася на спільних вечірках і ніби обірвала всі старі зв'язки. Проте радість зустрічі швидко змінилася неприємним для Сашка тоном.
Однокласники Уляни виявилися вихідцями із заможних родин, і їхній матеріальний статус разюче відрізнявся від його скромного життя. Розмова швидко перетворилася на ярмарок марнославства. Однокласники почали навперебій хвалитися своїм благополуччям: хтось голосно обговорював новеньку машину, яку щойно купили батьки, демонстративно крутячи в руках брелок, хтось хвалився дорогим одягом чи планами на відпочинок за кордоном. На тлі цих розмов про батьківські капітали Сашко почувався абсолютно чужим і скутим.
Свою вільну руку він просто сховав у кишеню старих джинсів, замовкнувши й остаточно відсторонившись. Проте Уляна миттєво зчитала цю мовчазну зміну в настрої Сашка. Щоразу, коли в розмові пролітали чергові зверхні випади чи завуальовані натяки на гроші та статки, вона ще міцніше стискала іншу його долоню, яку не випускала зі своєї.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071411
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.10.2026
автор: Ростислав Сердешний