Я піду у сад,
Там стоїть альтанка,
Безліч ще принад,
Кави філіжанка.
Осінь шепотить,
Барвами лоскоче,
Там де я і ти -
Неповторні ночі.
З неба зорепад
Осяває всюди,
Мовбито палац
Світяться споруди.
Ген у далині
Грається калина,
Кетяги її,
Як вінок дівчи́ни.
Ось, тобі й тепло,
Чути запах кави...
Все переплелось
В радісні октави.
Світло наяву
Розвіває вітер,
В сад іще прийду,
Щоб відчути літо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071397
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.10.2026
автор: Наталі Косенко - Пурик