ПЕРЕМИР'Я

Війна,  жахи,  руїни,  вирви...
І  раптом  —  дивне  відчуття:
Три  дні  хиткого  перемир'я,
Три  дні  спокійного  життя.
Ми  від  такого  вже  відвикли,
У  нас  і  зараз  по  ночах
Гучне  гарчання  мотоцикла
Зненацька  викликає  страх.
І  це  не  видумки  старечі,
І  не  сентенції  пусті...
Почувши  навіть  грім,  малеча
Мерщій  ховається  під  стіл.
Із  документами  валіза
Не  розпакована  лежить,
І  скористатися  безвізом
Ми    будь-коли  змогли  би  вмить.
Але  ми  тут,  ми  в  Україні,
І  скільки  є  життєвих  сил  —
Допомагаємо  країні.
Тепер  тут  скрізь  і  фронт,  і  тил.
А  ворог  хоче  нас  знеславить
І  сіє  сумнів  між  людьми.
Війна,  мов,  не  жіноча  справа...
А  що  було  б,  якби  не  ми?
Сім'я,  робота,  поле  бою...
А  туга  серце  не  лиша  —
За  всіх  знедолених  війною
Болить  згорьована  душа.
Немає  певності  і  нині,
І  скрута  нас  не  обмина...
І  лине  «Кача»  по  Тисині,
І  не  кінчається  війна.
Хтось  би  не  витримав,  зламався,
Багно  місив  би  коліньми́
І  кату  на  поталу  здався...
Хтось  може  й  зміг  би,
Та  не  ми!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071383
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.10.2026
автор: alfa