Час є втраченим
І простору також нема
І що за сутність сотворяща є за нас?
Всевідслизаюча від нас?
Ти хочеш жити вічно?
Чи ти бажаєш лицезріння?
Назавжди і вовіки...
І шансів не шукай
Бо пошук не завершиться ніколи
Цей світ лише лиш раз побачиш
Осяє твої очі світлом -- і годі
Ти справді хочеш жити вічно?
Ти перетворюєшся у вічність
Назавжди і навіки...
Чи ти осмілишся любити вічно?
А чи помре твоя душа?
Сльозам, що потребують поцілунку
Ще є потрібен дотик -- він осінній
Та ж ми живем не завтра, а сьогодня
І любимо також
Бо вічність -- це безодня
Так хто ж бажає жити вічно?
Хто вимагає цей чудовий шанс?
Безумці, чия омріяність холодна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071369
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.10.2026
автор: Аскет