КАНІФОЛЬ

Люблю  з  дитинства  запах  каніфолі,
Колись  ще  татко  з  нею  щось  паяв  –
Чи  серпик  місяця,  чи  крильця  долі,
Чи  вісь,  на  кóтрій  держиться  земля…

Моя  земля,  життя  мого  підгрунтя,
З  дитячих  років  і  аж  дотепер.
Вдихаю  знову  аромат-відлуння
І  згадую  нехитрий  інтер’єр,

В  якому  все:  й  стара  книжкова  шафа,
І  піаніно  там,  і  програвач,
З  узваром  маминим  скляна  карафа,
Й  газета,  де  програма  передач…

Були  часи  оті  й  прості,  і  горні:
У  світанковому  краю  тополь
Минали  дні  –  найкращі  й  неповторні,
І  Новим  роком  пахла  каніфоль…






Візуальне  оформлення  ChatGPT

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071336
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.10.2026
автор: Серна