Люблю з дитинства запах каніфолі,
Колись ще татко з нею щось паяв –
Чи серпик місяця, чи крильця долі,
Чи вісь, на кóтрій держиться земля…
Моя земля, життя мого підгрунтя,
З дитячих років і аж дотепер.
Вдихаю знову аромат-відлуння
І згадую нехитрий інтер’єр,
В якому все: й стара книжкова шафа,
І піаніно там, і програвач,
З узваром маминим скляна карафа,
Й газета, де програма передач…
Були часи оті й прості, і горні:
У світанковому краю тополь
Минали дні – найкращі й неповторні,
І Новим роком пахла каніфоль…
Візуальне оформлення ChatGPT
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071336
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.10.2026
автор: Серна