* * *
Вже навхрест шиє дощ думки- печалі.
Шалена спека враз мандрує далі.
Сідаю у спізнілий потяг вітру,
Щоби знайти ще сонця свого ватру.
Вростає холод знов у скло і стіни,
Та місто ліпить люд із ранку глини.
Втікає нишком хтось із вікон кліток
В надії ще впіймати, певно, літо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071332
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.10.2026
автор: НАСИПАНИЙ ВІКТОР