Вкриває снігом злітну смугу
не мирна нинішня зима.
На фронт відправлено обслугу,
в якій потреби тут нема.
Стирчать будівель голі глиби,
а на одній і дах просів.
Тріпає вітер чорні липи,
гойдають віти горобців...
Сорока з поглядом повії
замре й прицілиться на мить.
І так тужливо вітер виє,
що серце песиком скавчить.
Хай пустка тут, хай вальс не лине,
а так душа волає: "Жить!..",
що відчуваєш за хвилину
як стигне час і кров біжить.
---
[i]2025[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071323
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.10.2026
автор: Олександр Таратайко