Зачекай, прриродо полум'яна

Зачекай,  природо  полум’яна,
Підождіть,  рум’янці  без  сльоти.
Ще  відлуння  гомоном  гуляє
У  старій  криниці  з  лободи.
Золота  печаль  торкнулась  кленів,
Ниті-струни  тягнуть  звіздарі.
Береги  надій  такі  зелені  —
Небеса  синіють  на  воді.
Я  ловлю  короткі  теплі  миті,
Обернусь:  майстриня  червонить
Сукню  запальної  Мельпомени,
Аж  театр  коралями  дзвенить!
Що  завіса?  Перший  акт  без  драми,
Ще  виставі  не  чекать  кінця.
Друга  дія  —  тільки  епіграма,
Третя  —  не  приховує  кінця.
І  пригода  матиме  епілог:
Стане  сірість  із  напівтонів,
Вийде  шум  в  шляхетнім  чорно-білім
На  нову  виставу  із  снігів.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071281
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.10.2026
автор: fialka@